Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2015 року Справа № 917/1840/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді Прокопанич Г.К.

суддів Алєєвої І.В.

Мирошниченка С.В.

за участю представників:

Позивача: не з'явився;

Відповідача: не з'явився;

Третьої особи: не з'явився;

розглянувши касаційну скаргу виконавчого комітету Полтавської міської ради на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 25.11.2014 року

у справі № 917/1840/14 господарського суду Полтавської області

за позовом виконавчого комітету Полтавської міської ради

до приватного підприємства "Крона"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Полтавській області

про визнання договору укладеним

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2014 року виконавчий комітет Полтавської міської ради звернувся до господарського суду Полтавської області з позовом до приватного підприємства "Крона", просив визнати укладеним між виконавчим комітетом Полтавської міської ради та приватним підприємством "Крона" договір про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Полтава № 36 від 07.08.2014 року в редакції, викладеній у позовній заяві (а.с. 3-11).

Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідач всупереч імперативним нормам Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" не уклав з позивачем договір про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Полтава.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 08.09.2014 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Інспекцію державного архітектурно-будівельного контролю у Полтавській області (а.с. 1-2).

Рішенням господарського суду Полтавської області від 09.10.2014 року (суддя Безрук Т.М.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 25.11.2014 року (головуючий Пелипенко Н.М., судді Камишева Л.М., Черленяк М.І.) (а.с. 115-118) у позові відмовлено (а.с. 77-80).

Оскаржені судові акти мотивовано спливом передбаченого законодавством граничного терміну для укладення спірного договору.

Не погодившись з прийнятими судовими актами, виконавчий комітет Полтавської міської ради звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, просив оскаржені судові рішення скасувати та прийняти нове про задоволення позову (а.с. 127-136).

Ухвалою Вищого господарського суду України від 13.01.2015 року касаційну скаргу виконавчого комітету Полтавської міської ради прийнято до провадження та призначено до розгляду на 21.01.2015 року (а.с. 125-126).

У судове засідання 21.01.2015 року представники сторін не з'явились, причин неявки суду не повідомили.

Відповідно до абз. 1 п. 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

З врахуванням вищенаведеного судова колегія визнала за можливе розглянути справу у відсутність представників сторін.

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Згідно ч. 1 ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 11.10.2010 року Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Полтавській області надано дозвіл на виконання будівельних робіт.

25.09.2013 року Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Полтавській області видано приватному підприємству "Крона" декларацію про готовність об'єкта до експлуатації (а.с. 68-73).

Виконавчий комітет Полтавської міської ради звернувся до відповідача з пропозицією щодо укладання договору № 36 про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Полтави, що підтверджується листом № 04.2-76/2/1645 від 07.08.2014 року (а.с. 40).

Зазначений лист залишився без відповіді приватного підприємства "Крона".

Як зазначалось вище, звертаючись до суду з відповідним позовом виконавчий комітет Полтавської міської ради посилався на те, що відповідачем не укладено з ним договору про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Полтава, у зв'язку з чим такі дії призвели до недоотримання відповідних коштів до місцевого бюджету.

Відповідно до ч. 3 ст. 179 Господарського кодексу України укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Згідно ч. 1 ст. 187 Господарського кодексу України спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов'язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору.

Частинами 2, 10 Закону України від 20.04.2000 року № 1699-III "Про планування і забудову територій" (в редакції, чинній станом на 11.10.2010 року) визначено, що замовник, який має намір здійснити будівництво об'єкта містобудування у населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Договір про пайову участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше п'ятнадцяти робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до одержання дозволу на виконання будівельних робіт.

Відповідно до ч. 2, 9 ст. 40 Закону України від 17.02.2011 року № 3038-VI "Про регулювання містобудівної діяльності" (в редакції, чинній станом на 25.09.2013 року) замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію.

Також необхідність укладення договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію передбачений Порядком залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури м. Полтава, затвердженим рішенням 22 сесії Полтавської міської ради шостого скликання від 18.05.2012 року (а.с. 32-34).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що до прийняття об'єкта в експлуатацію договір про пайову участь між сторонами укладений не був, проте, передбачений законодавством граничний термін (не пізніше п'ятнадцяти робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію) для укладення такого виду договору сплив.

Враховуючи вищевикладене, місцевий господарський суд, з яким погодилась і апеляційна інстанція, дійшов обгрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Частиною 2 ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 1119 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

З врахуванням вищенаведеного підстави для скасування постанови суду апеляційної інстанції, якою було правильно застосовані норми матеріального та процесуального права, відсутні.

Слід зазначити, що відповідно до ч. 3 ст. 40 Закону України від 17.02.2011 року № 3038-VI "Про регулювання містобудівної діяльності" (в редакції, чинній станом на 25.09.2013 року) пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури.

Отже, пайова участь замовника у розвитку інфраструктури можлива лише до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію, а перерахування коштів для створення і розвитку інфраструктури до відповідного місцевого бюджету після законодавчо визначених строків не може розумітись як пайова участь.

Крім того, як вірно зазначили суди попередніх інстанцій, позивачем невірно обраний спосіб захисту порушеного права.

Доводи заявника касаційної скарги спростовуються висновками судів попередніх інстанцій та фактично стосуються переоцінки доказів у справі, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, визначені статтею 1117 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу виконавчого комітету Полтавської міської ради залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 25.11.2014 року у справі № 917/1840/14 залишити без змін.

Головуючий суддя Г.К. Прокопанич

Судді: І.В. Алєєва

С.В. Мирошниченко